Воробйов Макар

Додано:

17 Лютого 2017

Категорія:

Людина в біді

Опис проекту

Минуло уже три з половиною роки, як на світ появився мій синочок, 15 серпня 2013р., в 8.30 ранку. Вагітність протікала добре, небуло ніяких признаків для хвилювання. Але пологи були важкими, дитина не закричала, не дихала... Забрали у реанімацію, підключили до апарату швл, до кінця дня почалися часті приступи, ловили судоми. Десь під вечір я усвідомила, що народила, і син у важкому стані. Лікар ренімації (Наталя Євгенівна) від нього не відходила, за що я їй дуже вдячна. Чотири дні перебування у реанімації родому були нестерпними, було важко дивитись на дитину у всіх цих трубках, як дитину ловлять приступи... Похрестили, назвали Макарій. Потім нас перевели у дитячу реанімацію обласної лікарні, з діагнозами: ураження ЦНС, гіпоксія, гідроцифалія, судомний синдром, вроджена вада серця, пневмонія, . У реанімації дитина ще побула 9 днів, судоми припинилися, стан покращився, зняли з апарату штучного дихання. 28 серпня перевели у патологію новонароджених, доліковувати і спостерігати за станом дитини, там ми ще пробули місяць. Ще у реанімації лікар готувала мене, що буде не легко, що діти з такими ураженнями потребують постійної реабілітації, я таки думала і хотіла щоб мені додому виписали здорову дитину... Зараз я згадую скільки всього ми пережили, і розумію, що тепер це є частиною мого життя. Постійні препарати, масажі, реабілітації. Уже у рік Макару поставили діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, подвійна гімеплегія. На той момент він не тримав голову, не перевертався, часте зригування, руки були зажаті в кулаках. Змін після реабілітацій ми не бачили. Він реагував свідомо, сміявся, упізнавав рідних, час проходив швидко. Почали шукати куди ще можна звернутися.Пройшли три курси реабілітації у клініці відновного лікування міста Трускавця, а також реабілітації по місцю проживання. На даний момент, уже більше як рік, лікуємось у Харкові по методу московського неврололога Сандакова. Там ми пройшли курс томатісу, дельфінотерапії, який також дав позитивні зрушення. Макар зараз утримує голову, перевертається, повзає по пластунськи, пробує вставати на четвереньки. І на досягнутому ми не зупиняємось, ми багато займаємось вдома, я бачу потенціал своєї дитини, його бажання ходити, і мене це надихає, додоє мені сил. Нажаль лікування потребує великих витрат, це єдине, що може зупинити. Я вдячна небайдужим людям, які допомагають Макару,які підтримують нас і фізично, і морально і фінансово!!!

Допомогти

Бажаєте стати партнером? Напишіть нам!